Пошук по сайту

Біологія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Вікова психологія

Вікова психологія





Сторінка1/15
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15
М. М. Заброцький

ВІКОВА ПСИХОЛОГІЯ
Навчальний посібник
Рекомендовано Міністерством

освіти України
ІЕГерА . ...tf;,;

Київ 1998
ББК 88.37я73

3-12
3-12 Заброцький М. М. Вікова психологія: Навч. посібник.

К.: МАУП, 1998.- 92 с.
ISBN 966-7312-22-4
У пропонованому посібнику розглянуто основні теоретичні по-

гляди провідних вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі індивіду-

ального розвитку людської психіки, охарактеризовано закономірно-

сті її формування від народження до зрілості.
Для студентів, викладачів і всіх, хто цікавиться проблемами віко-

вої психології.
ББК 88.37я73
Рецензенти: С. Д. Максименко, доктор психологічних наук,

професор
Н. Л. Коломийський, кандидат психологічних

наук, професор
Відповідальний редактор А В. Орєхов
ISBN 966-7312-22-4
Щ М. М. Заброцький, 1998
Щ О. В. Овчинш''ков
(дизайн обкладинки), 1998
Щ Міжрегіональна Академія управ-

ління персоналом (МАУП), 1998
ПЕРЕДМОВА
У державній національній програмі "Освіта" (Україна XXI сто-

ліття) зазначається: динамізм, властивий сучасній цивілізації, зрос-

тання ролі особистості, гуманізація і демократизація суспільства,

інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технології в сучас-

ному світі З усе це потребує створення умов, за яких народ Ук-

раїни став би нацією, що постійно навчається.
Реалізуючи завдання гуманізації та гуманітаризації вищої освіти,

до навчальних планів вузів України вводять предмети психолого-

педагогічного циклу. Запропоновані лекції мають допомогти чита-

чам в освоєнні змісту одного з них З вікової психології. В них ви-

світлено загальні проблеми психічного розвитку людини та розкри-

то його характерні вікові (типологічні) особливості.
При написанні лекцій використано матеріали підручників і посіб-

ників: Вікова психологія / За ред. Г. С. Костюка.З К., 1976; Педа-

гогічна психологія / За ред. Л. М. Проколієнко, Д. Ф. Ніколенко.З

К., 1991; Возрастная й педагогическая психология / Под ред.

А. В. Петровского. З М., 1979 та ін.
Автор висловлює щиру подяку директору Інституту психології

ім. Г. С. Костюка, доктору психологічних наук, професору, акаде-

міку АПН України С, Д. Максименку за консультації з найважливі-

ших питань вікової та педагогічної психології.
Добре усвідомлюючи, що стислість викладу матеріалу не дала

змоги розкрити багато важливих проблем, автор буде вдячний за
критичні зауваження і поради.
З

ТЕМА 1

ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
/. /. Предмет віковоТ психології як науки
1.2. Загальна характеристика віку
1.3. Теоретичні концепції вікової психології
1.4. Методи вікової психології
1.1. ПРЕДМЕТ ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ ЯК НАУКИ
Окремою галуззю психологічної науки є вікова психологія зі

своїм специфічним предметом досліджень (нагадаємо, що під пре-

дметом науки розуміють той бік дійсності, який вивчається цією на-

укою). Предмет вікової психології З вікова динаміка психіки лю-

дини.
Вікова психологія, таким чином, досліджує закономірності роз-

витку людини на різних етапах її індивідуального життя. Конкрети-

зуючи цю тезу, зазначимо, що вікова психологія вивчає виникнення

і розвиток психічних процесів (відчуттів, сприймання, пам''яті, мис-

лення, мовлення, уяви, емоцій тощо) і властивостей у дітей, підліт-

ків, юнаків та дорослих, зумовлені віком зміни співвідношень між

ними, становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці,

спілкування та ін.), формування психічних якостей підростаючої
особистості, вікові можливості засвоєння знань, головні фактори

розвитку та формування особистості тощо.
Вікова психологія виявляє структурні зміни, новоутворення, які

виникають з віком у психічній діяльності людини і свідчать про пе-

реходи від нижчих до вищих ступенів розвитку.
Вікова психологія розкриває умови, що визначають процес роз-

витку, співвідношення у цьому процесі природних (спадковості, до-

зрівання організму та ін.) і суспільних факторів, з допомогою яких
Е(і через які) реалізуються можливості психічного розвитку людсь-

кого індивіда.
Вона з''ясовує роль історично вироблених суспільством ціннос-

тей (мови, досягнень науки, техніки, мистецтва, суспільних норм

поведінки тощо) у формуванні людського індивіда як особистості.
До предмету вікової психології входить вивчення рушійних сил

індивідуального розвитку людської психіки, закономірностей пере-

ходу від попередніх періодів до наступних, від нижчих етапів до

4
вищих, з''ясування індивідуально-типологічних відмінностей у пси-

хічному розвитку дітей, підлітків, молоді та дорослих, встановлення
факторів, що їх детермінують, тощо.
У загальній структурі вікової психології виділяють дитячу психо-

логію, психологію молодшого школяра, психологію підлітка, психо-

логію ранньої юності, психологію дорослої людини та геронтопси-

хологію.
Давши загальну характеристику предмету вікової психології як
науки, зробимо деякі зауваження щодо викладу матеріалу в даній

праці. Відомо, що загальні вікові властивості завжди по-різному

проявляються в конкретних соціальних та історичних умовах. Проте

брак експериментальних досліджень особливостей вираження цих

властивостей в сучасних умовах з урахуванням статі, місця прожи-

вання, соціального походження тощо робить висвітлення відповід-

ної проблематики дещо фрагментарним, а в деяких випадках воно
базується на дослідженнях, проведених раніше.
А тому, характеризуючи психологічні особливості тієї чи іншої

вікової фупи, ми будемо говорити передусім про найзагальніші,

найтиповіші серед них. Однак актуальну нині проблему статевих та

індивідуальних особливостей, на жаль, в рамках цієї праці розгля-

нути немає можливості. Зазначимо тільки, що вікові закономірнос-

ті, про які йтиметься далі, завжди проявляються через індивідуальні

варіації, які залежать не лише від середовища та умов виховання

людини, а й від особливостей її організму та особистості.
1.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІКУ
Відповідно до розуміння сутності психічного розвитку людини

по-різному можна відповісти на запитання, що таке вік чи вікова
стадія розвитку.
Скажімо, вікові стадії можна розглядати як незмінні, абсолютні
константи, що Єрунтуються на уявленні про психічний розвиток як

про природний біологічний процес. Можна власне ігнорувати саму

наявність вікових стадій, розуміючи лід розвитком просте накопи-

чення знань та навичок тощо.
У вітчизняній психології послідовно розвиваються сформульова-

ні свого часу П. П. Блонським та Л. С. Виготським уявлення про іс-

торично зумовлений характер вікових періодів розвитку людини.

Внаслідок історичного розвитку змінюються загальні соціальні умо-

ви розвитку особистості, зміст та методи навчання, що, у свою чер-

гу, впливає на зміни вікових етапів розвитку.
5
Сказане дає підстави розглядати вік як якісно своєрідний етап

психічного розвитку, що характеризується рядом особливостей, су-

купність яких визначає неповторність структури особистості людини

на певному етапі її розвитку.
Наприклад, Л. С. Виготський розумів під віком цілу епоху, від-

носно відокремлений період, значення якого зумовлюється місцем

у загальному циклі розвитку, де загальні закони розвитку щоразу

набувають якісно своєрідного вираження. Перехід від однієї вікової

стадії до іншої супроводжується появою раніше неіснуючих психіч-

них утворень, зміною самого ходу розвитку особистості.
Г. С. Костюк трактував вік у психології як конкретний відносно

обмежений в часі ступінь психічного розвитку, що характеризується

сукупністю закономірних фізіологічних і психологічних змін, не
пов''язаних з індивідуальними особливостями, однаковими для всіх

людей.
Наголосимо, що специфіка віку визначається сукупністю бага-

тьох умов, до яких можна віднести особливості фізичного розвитку

(наприклад, формування тих чи інших морфологічних утворень у

ранньому віці, перебудова організму в підлітків тощо), систему ви-

мог до людини на певному етапі розвитку і Ті взаємостосунки з ін-

шими людьми, тип діяльності, до якої вона включена, характер
знань, якими вона оволодіває, і специфіку способів опанування цих

знань тощо.
Вплив зовнішніх умов на вікові особливості особистості зале-

жить також від того, якими вже сформованими психологічними

властивостями (внутрішніми умовами) він опосередкований, тобто

специфіку віку детермінує сукупність зовнішніх і внутрішніх умов, а

зміна співвідношень між ними зумовлює необхідність та особли-

вості переходу до наступного вікового етапу розвитку.
Іншими словами, вікові (типологічні) психологічні особливості

зумовлені конкретно-історичними умовами розвитку, спадковістю,

до певної міри характером виховання, особливостями спілкування і

діяльності людини, причому ці останні впливають передусім на тер-

міни переходу від однієї вікової стадії до іншої.
1.3. ТЕОРЕТИЧНІ КОНЦЕПЦІЇ

ВІКОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ
У стародавніх суспільствах вікові відмінності між індивідами

прямо збігаються з відмінностями соціальними. Вікові групи,

об''єднуючи людей, передусім чоловіків, виступають основним механізмом їх соціалізації. При цьому кожна група виконує власні,

6
лише їй властиві соціальні функції. У феодальному суспільстві, на-

приклад, соціалізація забезпечується шляхом безпосереднього за-

лучення підлітків та юнаків до діяльності дорослих (зброєносці У

воїнів, допомога ремісникам, участь у селянському господарюванні
тощо).
Ж.-Ж. Руссо першим звернув увагу на те значення, яке відіграє

цей період ("друге народження", "народження у життя") в житті

людини, підкресливши його визначальну особливість З ріст само-

свідомості.
Згодом було запропоновано багато різноманітних теорій Щодо

сутності та особливостей вікового розвитку людини. Як влучно за-

уважив Л. С. Виготський, загальних теорій у віковій психології

більше, ніж твердо встановлених фактів.
Проблеми вікового розвитку в зарубіжній психології- Біо-

генетичні теорії наголошували передусім на значенні біологічних

детермінант, вважаючи саме їх відповідальними за розвиток соці-

ально-психологічних властивостей особистості.
Назвемо серед них насамперед теорію Ст. Холла, який основ-

ним законом психології розвитку вважав біогенетичний "закон ре-

капітуляції", відповідно до якого індивідуальний розвиток

(онтогенез) повторює найважливіші стадії еволюційного розвитку
(філогенезу).
Немовля відтворює тваринну фазу розвитку людства, дитинство

відповідає періоду, коли основними заняттями людини були полю-

вання та рибальство. Передпідлітковий вік (8З12 років) відповідає

початку цивілізації, а юність, охоплюючи період від початку стате-

вого дозрівання (12З13 років) до початку дорослості (22З

25 років), аналогічна епосі романтизму.
Родоначальники "конституційної психології" (Е. Крв4^?''

Е. Йєнш), в якій робиться спроба побудувати типологію особистості

на основі ряду біологічних факторів, зокрема будови тіла, висунули

гіпотезу про існування взаємозв''язку між фізичним типом людини

та особливостями її розвитку.
Ідею Кречмера про можливість співвіднести кожну лю/іину з

шкалою, на одному полюсі якої будуть циклоїди (легко збудовані,

безпосередні, з вкрай нестійким настроєм), а на іншому З шизоїди

(замкнуті, неконтактні, емоційно скуті), К. Конрад запропону^в ви-

користовувати і до вікових стадій розвитку. Так, передпідліт''ксвии

вік пропонується вважати переважно циклоїдним, а юність ~~ ши-
зоїдною.
7
У ряд) біогенетичних теорій визнання органічного характеру

процесу розвитку поєднується з урахуванням деяких інших чинни-

ків. Так, А. Гезелл вважає "ріст" 1 "розвиток" синонімами, які по-

значають процес прогресивної диференціації та Інтеграції способів

поведінки людини. Погоджуючись Із самим фактом культурних

впливів, Гезелл наголошує, що вони не можуть пересилити вплив

дозрівання. За Гезеллом, "культура модулює і каналізує, але не

породжує етапів 1 тенденцій розвитку".
Антиподом біогенетичних концепцій є, зокрема, персонологічні

(особистісні) теорії, згідно з якими внутрішній світ людини в прин-

ципі не можна зводити до суто біологічних чи соціальних детермі-

нант (Е. Шпрангор, Ш. Бюлер та ін.).
Гештальтпсихологія (К. Левін) розглядає поведінку людини як

функцію особистості та найближчого їй середовища (єдність усіх

особистісних та середовищних компонентів розуміється як життє-

вий або психологічний простір). Віковий розвиток пов''язаний пере-

дусім з розширенням життєвого простору особистості, кола її спіл-

кування, групової належності тощо.
Так, специфічність поведінки підлітків (юнаків) зумовлена

маргінальністю (перехідним характером) їхнього становища. Підліт-

ки повністю не належать ні до дитячого, ні до дорослого світу, що

й породжує внутрішні суперечності, невизначеність рівня домагань,

підвищену сором''язливість 1 одночасову агресивність, схильність

займати категоричні позиції та ін.
У теоретичній моделі Ж. Піаже увага зосереджується на розвит-

ку когнитивних (пізнавальних) процесів, а розвиток емоційно-

мотиваційної сфери залишається в тіні. Соціальний світ при цьому

виступає в основному лише як тло розумового розвитку, а розумові

операції розглядаються по суті поза їх зв''язком з предметною дія-

льністю дитини, характером її спілкування тощо.
Окремо слід зупинитись на епігенетичній концепції розвитку

особистості Е. Еріксона. В розвитку людини Еріксон виділяє сома-

тичну сторону (предмет вивчення біології), розвиток свідомого "Я"
(сфера інтересів психолога) і соціальний розвиток, який має вивча-

тися суспільними науками.
Основний закон розвитку З "епігенетичний принцип", відповідно

до якого на кожному новому етап) виникають явища і властивості,

яких не було раніше. Перехід до нової фази розвитку відбувається

у формі "нормативної кризи", яка відображає природні труднощі і

суперечності росту. Такий перехід стає можливим лише на основі

"зняття" основної суперечності попередньої фази, інакше ця супе-

речність неминуче проявиться пізніше.
8
Весь життєвий цикл людини складається, за Еріксоном, з вось-

ми фаз, кожна з яких має свої специфічні задачі і може завершу-

ватися сприятливо (або ж навпаки) для подальшого розвитку.
Розвиток людини залежить від спільної дії вроджених і середо-

вищних факторів. Дорослі і діти при цьому взаємозалежні у задо-

воленні своїх різноспрямованих потреб. Так, якщо дитина потребує

емоційного тепла і комфорту, батьки теж відчувають потребу тур-

буватись і опікуватись дітьми, що й визначає очікуваний результат
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Вікова та педагогічна психологія
О. В. Скрипченко,Л. В. Долинська, З. В. Огороднійчукта ін.— К.: Просвіта, 2001.— 416 с

Вікова психологія (М. В. Савчин, Л. П. Василенко)
Загальні тенденції розвитку вікової психологи у другій половині XX — на початку XXI ст

1. Психологія це…
До яких проявів психіки належать: відчуття, сприйняття, мислення, мова, пам'ять, уява, увага?

Методичні рекомендації до семінарських занять для студентів першого...
Рекомендовано до друку вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка

Міністерство освіти І науки України Вищий навчальний комунальний...
Тема Предмет та завдання вікової фізіології. Основні закономірності росту І розвитку дітей І підлітків



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




b.ocvita.com.ua
Головна сторінка