Пошук по сайту

Біологія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Методична розробка з предмета «Фізичне виховання» на тему: «Методичні особливості оздоровче рекреативних форм фізичної культури»

Методична розробка з предмета «Фізичне виховання» на тему: «Методичні особливості оздоровче рекреативних форм фізичної культури»





Сторінка1/3
  1   2   3




МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ"

Методична розробка

з предмета «Фізичне виховання»

на тему:

«Методичні особливості оздоровче – рекреативних форм

фізичної культури »

Укладач: викладач вищої категорії Сосницький Г.Й.

2014 р.

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..3

Формування знань про оздоровчі фітнес - технології, що відбивають її соціокультурні, психолого-педагогічні та медико-біологічні основи……….6

Оздоровча спрямованість як найважливіший принцип системи фізичного виховання……………………………………………………………………….15

Використання програми « Ізотон» на уроках фізичної культури…………..24

Теоретико – методичні основи фізичного виховання учнів………………...34

Висновки………………………………………………………………………..38

Література

Вступ
Що таке здоров'я? За енциклопедичним визначенням, це природний стан організму, що характеризується його врівноваженістю із навколишнім середовищем та відсутністю будь-яких хворобливих змін. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (успадкованих та набутих) та соціальних факторів. Останні мають настільки важливе значення у підтриманні стану здоров'я або виникненні і розвитку хвороби, що у преамбулі до статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) записано: «Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів.». Однако настільки широке соціологічне визначення здоров'я є дещо суперечливим, оскільки соціальна повноцінність людини не завжди збігається з його біологічним станом. Взагалі, поняття здоров'я є дещо умовним та об'єктивно встановлюється за сукупністю антропометричних, клінічних, біохімічних та фізіологічних показників, що визначаються із урахуванням статевого, вікового факторів, а також кліматичних та географічних умов.

Здоров'я необхідно характеризувати не лише якісно, ай кількісно, оскільки існує поняття про ступінь здоров'я, який визначається шириною адаптаційний (пристосувальних) здатностей організму. Хоча здоров'я є стан, протилежний хворобі, воно може бути пов'язане з різними перехідними станами і не мати чітких меж. Стан здоров'я не виключає наявності в організмі хворобливогопочатку, яке ще не з’явилось, або суб'єктивних коливань у самопочутті людини. У зв'язку з цими властивостями виникло поняття «практично здорова людина», за якого патологічні зміни, що спостерігаються в організмі, не впливають на працездатність людини і її самопочуття. Разом з тим, відсутність кричущих порушень ще не свідчить про відсутність хворобного стану, оскільки перенапруження захисно-ристосувальних механізмів, не порушуючи здоров'я, може прозвести до розвитку хвороби та впливу на організм надзвичайних подразнювачів. До факторів, що визначають здоров'я людей, відносяться реальні прибутки, тривалість робочого дня та ступінь інтенсивності та умов трудового навантаження, наявність професійних шкідливих умов, рівень та характер харчування, житлові умови, стан охорони здоров'я у даному регіоні і, що, вкрай важливе - спосіб життя, який обирає для себе кожна людина самостійно. Однозначного критерію, за яким можна було б судити про стан здоров'я населення, не існує, бо навіть середня тривалість життя - це недостатній критерій, якщо не враховувати цілий комплекс соціально-біологічних чинників.

Охорона здоров'я в усьому світі, в тому числі і в Україні, прагне розвивати, охороняти та зміцнювати людське здоров'я. Цьому сприяє профілактичний характер сучасної медицини, розповсюдженість кваліфікованого безкоштовного лікування, загальнодоступність медицини, широка мережа лікувально-профілактичних закладів (санаторіїв, профілакторіїв тощо). Особливе місце у системі охорони здоров'я належить фізичній культурі та спорту, а отже, і фізичному вихованню.

Фізична культура - частина загальної культури суспільства, одна з сфер соціальної діяльності, спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних здібностей людини. Основні показники стану фізичної культури в суспільстві - рівень здоров'я і фізичного розвитку людей, ступінь використання фізичної культури у сфері виховання та освіти, у виробництві, побуті, спортивні досягнення.

Фізичне виховання - це органічна частина загального процесу виховання, соціально-педагогічний процес, спрямований на зміцнення здоров'я, гармонійний розвиток форм і функцій людського організму. Основні засоби фізичного виховання - заняття фізичними вправами, загартування організму, гігієна праці та побуту.

На відміну від охорони здоров'я, фізична культура не має чітко визначеної області дії, вона призначена для всебічного розвитку людського тіла і духу. Якщо охорона здоров'я бореться з наслідками негативних процесів, то фізична культура їй попереджає, допомагає їх уникнути.

Здоровий спосіб життя є невід'ємною складовою частиною фізичного здоров'я людини, але й складовою найпроблематичнішою: чи дотримуватися засад здорового способу життя, чи ні - завжди залежить від більш чи менш свідомого вибору людини. Головними «ворогами» здорового способу життя можна назвати культурні забобони, деякі соціальні чинники (недостатня матеріальна забезпеченість тощо), а також так звані «шкідливі звички», які мають одночасно психологічну, культурну і соціальну природу. Фізичне виховання покликане послабити та нейтралізувати дію цих негативних факторів, дія яких щороку призводить до зростання смертності та погіршення загального стану здоров'я населення України.

Курс фізичної культури передбачає рішення наступних завдань:

1. Включення студентів у реальну фізкультурно-спортивну практику по творчому освоєнню цінностей фізичної культуру, її активного використання у всебічному розвитку особистості.

2. Сприяння різнобічному розвитку організму, збереженню й зміцненню здоров'я, підвищенню рівня загальної фізичної підготовленості, розвитку професійно важливих фізичних якостей і психомоторних здатностей майбутніх фахівців.

3. Оволодіння системно впорядкованим комплексом знань, що охоплюють філософську, соціальну, природничо-наукову й психолого-педагогічну тематику, тісно пов'язану з теоретичними, методичними й організаційними основами фізичної культури.

4. Формування потреби студентів у фізичному самовдосконаленні й підтримці високого рівня здоров'я через свідоме використання всіх організаційно-методичних форм занять фізкультурно-спортивною діяльністю.

5. Формування навичок самостійної організації дозвілля з використанням засобів фізичної культури й спорту.

6. Оволодіння основами сімейного фізичного виховання, побутової фізичної культури.


  1. Формування знань про оздоровчі фітнес - технології, що відбивають її соціокультурні, психолого-педагогічні та медико-біологічні основи.

Одним з важливих і принципових факторів при виборі професії є здоров'я. Здоров'я - це такий стан організму, при якому функції всіх його органів і систем перебувають у динамічній рівновазі із зовнішнім середовищем. В основі здоров'я лежать процеси розвитку й збереження фізіологічних, психологічних і соціальних функцій. Фізичне здоров'я - найважливіша складова частина будь-якого успіху. Це важлива характеристика продуктивних сил, це суспільне надбання, що має матеріальну й духовну цінність. Адже недарма політики, педагоги, психологи так багато говорять про фізичний і моральний стан націй.

Важливу роль у профілактиці захворювань (серцево-судинних, опорно-рухового апарата, порушення психіки й ін.) і взагалі оздоровлення людей розумової праці грає підвищення їхнього рівня фізичного розвитку, розширення й поглиблення знань про людську природу, про сутність життя, про творчий і фізичний потенціал людини, про гармонійність розумового й фізичного розвитку.

Існує ряд факторів, які, як виявилося, визначають здоровий спосіб життя: насамперед, фізична культура й спорт; активна праця й відпочинок; раціональне харчування; особиста й суспільна гігієна; відмова від шкідливих звичок (алкоголь, паління). Дані медичної науки й багаторічний досвід людства показують, що фізичні вправи є могутнім засобом зміцнення здоров'я й підвищення стійкості й опірності організму людини стосовно інфекційного й особливо не інфекційним захворюванням. Фізичні вправи відсувають вікові границі старіння, продовжують життя людини (діють як акумулятор енергії).

По сучасних поданнях у поняття здорового способу життя входять наступні складові:

  1. відмова від шкідливих пристрастей (паління, уживання алкогольних напоїв і наркотичних речовин);




  1. оптимальний руховий режим;




  1. раціональне харчування;




  1. загартовування;




  1. особиста гігієна;




  1. позитивні емоції.


Сформована система утворення не формує належної мотивації до здорового способу життя. Дійсно, більшість людей знають, що курити, пити й уживати наркотики шкідливо, але дуже багато дорослі прихильні цим звичкам. Ніхто не сперечається з тим, що треба рухатися, загартовуватися, але більшість дорослих людей ведуть малорухомий спосіб життя. Неправильне, нераціональне харчування приводить до збільшення числа людей з надлишковою вагою й всіма наслідками, що випливають. Труднощі сучасного життя залишають досить мало місця для позитивних емоцій.

Найважливіший фактор здорового способу життя - руховий режим. Життя сучасної людини, особливо в містах, характеризується високою питомою вагою гіпомнезії й гіподинамії й це при тім, що практично ніхто не заперечує те положення, що основна причина багатьох хвороб цивілізації - недостатня рухова активність.

Особливо страждають від гіподинамії учні. Більше часу свого вони змушені проводити сидячи за робочим столом, комп'ютеризація навчального процесу збільшила обездвиженність учнів.

Один-два заняття фізичною культурою в тиждень не компенсують недолік рухової активності. У той же час нерідкі й випадки низької ефективності занять фізичними вправами.

Як згадувалося вище, на заняттях фізичною культурою учні розділені на три групи: основна, підготовча й спеціальна. Останні дві групи виділяються за медичними показниками (різні захворювання в стадії компенсації, субкомпенсації та інше). В основну групу автоматично попадають учні, що не ставляться до цих груп, і саме з ними проводяться заняття по затверджених програмах. Це так звані «практично здорові». У той же час щирий їхній стан здоров'я практично не визначається, у найкращому разі про нього судять по показниках фізичного розвитку, що малоінформативно.

Говорячи про оптимальний руховий режим, варто враховувати не тільки вихідний стан здоров'я, але й частоту й систематичність застосовуваних навантажень. Заняття повинні базуватися на принципах поступовості й послідовності, повторності й систематичності, індивідуалізації й регулярності. Доведено, що найкращий оздоровчий ефект (у плані тренування серцево-судинної й дихальної систем) дають циклічні вправи аеробного характеру: ходьба, легкий біг, плавання, лижні й велосипедні прогулянки, спортивні ігри.

У цей час є велика література, присвячена теоретичному й методичному питанням оптимізації рухової діяльності, розроблений і практично апробований ряд оздоровчих систем занять фізичними вправами, що володіють доступністю, простотою реалізації, з'ясовною ефективністю.

Ці заняття повинні статизвичкою. Якщо вважати заняття фізичними вправами другорядною справою, то завдання оздоровлення людей не вирішити. І ще хочеться відзначити - руху, змагання, самоствердження - природна суть фізичної культури й спорту. Вони допомагають людині розкрити свої внутрішні резерви, природний потенціал і можливості, про які ми не догадуємося. Вони, як і будь-яка інша галузь загальнолюдської культури, відрізняються, скажемо, від торгівлі або бізнесу тим, що їхня щира віддача (цінність) не буває миттєвої. Вкладені у фізичне виховання засоби можуть вертатися сторицей у вигляді непомітних ока речей, наприклад, підвищенням працездатності людей.

В останні роки інтенсивно розвиваються комп'ютерні фітнес-програми. Таке різноманіття фітнес-програми визначається прагненням задовольнити різні фізкультурно-спортивні та оздоровчі інтереси різних верств населення. Враховуючи, що в зміст поняття фітнес входять багатофакторні компоненти (планування життєвої кар'єри, гігієна тіла, фізична підготовленість, раціональне харчування, профілактика захворювань, соціальна активність, психоемоційна регуляція, у тому числі боротьба із стресами і інші фактори здорового способу життя), кількість створюваних фітнес-програми практично не обмежена.

У свою чергу, фітнес-програми, засновані на одному виді рухової активності, можуть бути розділені на програми, в основу яких покладені:
* види рухової активності аеробної спрямованості;
* оздоровчі види гімнастики;
* види рухової активності силової спрямованості;
* види рухової активності у воді;
* рекреативні види рухової активності;
* засоби психоемоційної регуляції.
Крім того, виділяють інтегративні, загальні фітнес-програми, зорієнтовані на спеціальні групи населення: для дітей; для похилих людей; для жінок в пренатальний і післяпологового періоду; для осіб з високим ризиком захворювань або мають захворювання; програми корекції ваги тіла.

Різноманіття фітнес - програми не означає довільність їх побудови - використовування різних видів рухової активності повинно відповідати основним принципам фізичного виховання.

Яка б оригінальна не була та чи інша фітнес - програма, в її структурі виділяють наступні частини (компоненти):

* розминка;
* аеробна частина;
* кардіореспіраторний компонент (частина програми, орієнтована на розвиток аеробної продуктивності);
* силова частина;
* компонент розвитку гнучкості (стретчинг);
* заключна (відновна) частина.
Запропонована загальна структура фітнес-програми може корегуватися залежно від цільової спрямованості занять, рівня фізичного стану тих, хто займається. Наприклад, у фітнес-програмах, заснованих на оздоровчих видах гімнастики, розрізняють 8 цільових компонентів або блоків:
* підвідний (підготовка організму до заняття);
* аеробний (розвиток серцево-судинної та дихальної систем організму);
* танцювально-хореографічний (реалізація естетичних мотивів і установок, розвиток координаційних здібностей);
* коректуючий (корекція фігури тіла і вправи силового характеру);
* профілактичний (профілактика різних захворювань);
* додатковий (розвиток спритності, гнучкості, вестибулярної стійкості);
* вільний (розвиток музично-ритмічних здібностей);
* релаксаційний (відновлення після занять, зняття втоми і розслаблення).

Класифікація фітнес - програм базується:

а) на одному виді рухової активності (наприклад, аеробіка, оздоровчий біг, плавання і т.п.);

б) на поєднанні декількох видів рухової активності (наприклад, аеробіка і бодібілдинг; аеробіка і стретчинг; оздоровче плавання і біг і т.п.);

в) на поєднанні одного або декількох видів рухової активності й різних чинників здорового способу життя (наприклад, аеробіка і загартування; бодібілдинг і масаж; оздоровче плавання і комплекс водолікувальних відновлювальних процедур і т.п.).

Фітнес - програми, які засновані на оздоровчих видах гімнастики включає в себе багато видів рухової активності, які складаються із відомих та традиційних вправ, але у власній комбінації та змінених умов виконання, вони викликають захоплення у різних вікових групах населення (спінбайк, фітбол, степ-, слайд-аеробіка, роуп-скіпінг та ін.).

За останні роки здобули популярність заняття в фітнес - групах спінбайк-аеробіки. Заняття проводяться з використанням спеціального велотренажера, який імітує основні елементи рухової діяльності спортсмена - велосипедиста. Спінбайк-аеробіка дозволяє одночасно з головним видом тренувальної роботи - педалюванням, виконувати різні вправи з участю м'язів плечового поясу та тулуба, що сприяє розвитку витривалості різного типу, динамічної і статичної сили, швидкісних якостей, здібності швидко переходити з одного режиму тренувальної роботи на інший.

Степ-аеробіка розроблена в 90 - х роках минулого століття відомим американським тренером Джином Мілером і являє собою тренування в атлетичному стилі на спеціальних платформах висотою 10 - 30 см. Завдяки своїй доступності, емоційності та високою оздоровчою ефективності, степ - аеробіка широко використовується на заняттях з людьми різного віку та рівня фізичної підготовленості. Вправи на степ - платформі покращують діяльність серцево-судинної системи та опорно-рухового апарату, сприяють розвитку важливих фізичних якостей та формуванню пропорційної будови тіла ( особливо ніг та нижньої частини тулуба ). Використання гантелей вагою до 2 кг, а також вільних енергійних рухів руками забезпечує оптимальне навантаження на м'язи плечового поясу.

Роуп-скіпінг являє собою комбінації різних стрибків, акробатичних і танцювальних елементів з однією або двома скакалками, які виконуються індивідуально та в групах. Роуп-скіпінг є одним із самих доступних та емоційних видів м'язової активності, який дозволяє ефективно діяти на важливіші м'язові групи, зміцнювати серцево-судинну та дихальну систему, коректувати вагу тіла, розвивати загальну та швидкісну витривалість, силові якості, спритність та координацію.

Слайд- аеробіка представляє собою програму різнобічної фізичної підготовки на основі латеральних (бокових) рухів ніг запозичених з ковзанярського спорту. Вправи слайд-аеробіки підвищують силу та координацію м'язів нижніх кінцівок, розвивають витривалість, служать ефективним засобом регуляції ваги тіла. Встановлено, що виконуючи базову програму низької інтенсивності слайд-аеробіки людина вагою 70 кг втрачає за 30 хв. в середньому до 250 ккал, що є одним з найбільш високих в порівняльному плані енергозатрат в аеробіці.

Тераробіка заснована в 1995 р. німецьким тренером Ю. Вайсхарзом, яка включає в себе танцювальні рухи, які виконуються в аеробному режимі, в поєднані з силовою гімнастикою та стречінгом. При цьому в якості амортизатора використовується спеціальна латексна стрічка, яка має різний опір та фіксується на кисті та гомілці людини.

Можливе використання також звичайної гумової стрічки. Ритмічний музичний супровід, нескладна хореографія, диференційоване навантаження стрічки роблять заняття тераробікою привабливим та дозволяють здійснювати індивідуальний підхід в процесі їх виконання.

Танцювальна аеробіка (хіп-хоп, латина, сіті-джем, рок-н-рол і ін.) заснована на однойменних музичних і танцювальних стилях, логічно і послідовно поєднаних з елементами сучасної хореографії та естради, а також з вправами спортивного характеру. Кроки в танцювальній аеробіці видозмінюються в залежності від вибраного стилю, який виражається засобами популярної музики. Використовування в заняттях поєднання танцювально-гімнастичних вправ та окремих технічних прийомів та елементів, які застосовують в боксі, кік-боксингу, карате, таеквондо, сприяє розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності, координації, підвищує емоційний фон занять.

Хіп-хоп - комбінований варіант американських танцювальних стилів хіп-хоп і кантрі з чергуванням кроків, стрибків, бігу.

Фітбол - аеробіка являє собою комплекс різних рухів і статичних поз з опорою на спеціальному м'ячі із полівінілхлориду з провітрюваним наповненням тіла діаметром від 45 см ( дитячий варіант ) до 85 см

( призначені для людей ростом 190 см і вагою тіла понад 150 кг ).

Аквафітнес - система фізичних вправ, вибіркової спрямованості в умовах водного середовища, які виконуються завдяки своїм природним властивостям. Оздоровчі дії засоби аквафітнесу обумовлено активізацією важливіших систем організму, високою енергетичною вартістю роботи, феноменом гравітаційної розгрузки опорно - рухового апарату, наявністю стійкого загартовуючого ефекту. Систематичні заняття в воді показані без обмежень практично всім здоровим людям будь - якого віку та характеризується широким спектором цільової спрямованості: лікувально - профілактичної, навчальної, рекреативної, кондиційної, спортивно - орієнтовної.

Оптимальній рівень розвитку сили та силової витривалості є важливим компонентом оздоровчого фітнесу. Разом із цим дуже популярні спеціальні силові вправи, які відносяться до окремого виду спорту під назвою бодібілдінг.

Бодібілдинг (культуризм, атлетична гімнастика) - система фізичних вправ з різними важелями, які виконують з метою розвитку силових здібностей і корекції форми тіла. Засновник бодібілдинга - Фредерік Мюллер, який розробив першу програму вправ з гантелями, гирями і гумовими амортизаторами, узагальнивши особистий досвід тренувань в підручнику «Будова тіла» (1904 р.).

Калланетика - створена американською балериною Каллан Пінкні система фізичних вправ, альтернативна травмонебеспечним варіантам аеробіки, більш ефективна відносно термінів досягнення результатів. Мета занять калланетикою - покращення фігури за допомогою спеціально підібраних і організованих статодинамічних вправ на розтягування різних м'язевих груп. Рухи виконуються з невеликою амплітудою, часто в незручному положенні в повній статиці або напівстатиці. Акцент робиться на так званні «проблемні зони» (шию, живіт, сідниці, стегна, спину), задіяні також важкодоступні внутрішні м'язи.

Систематичні заняття калланетикою сприяють ефективній зміні зовнішнього вигляду (зміцнення м'язів, формування гармонійної фігури) і практично не мають вікових обмежень.

Невід'ємний компонент фітнес-програм - оцінка фізичного стану людини. Оцінюються основні складові: антропометричні показники, функціональний стан серцево-судинної системи, сила і витривалість м'язів, гнучкість.

Спортивно - педагогічна адаптології ( методичні досягнення ). Одна з основних завдань педагогіки - розробка нових засобів і методів виховання. Інструментом для розробки нових педагогічних методів служить імітаційне моделювання з використанням умоглядних чи комп'ютерних моделей організму людини. За допомогою імітаційного моделювання виявляються найбільш ефективні варіанти виконання фізичних вправ, вирішальні поставлену мету. Імітаційне моделювання дозволяє на суворому якісному і кількісному рівні пояснювати прогнозовані зміни в клітинах тканин тіла спортсменів. Надалі в експерименті на практиці обгрунтовується ефективність прогнозу. Відповідно до цієї методологією були розроблені інноваційні спортивно - педагогічні методи виховання сили окисних м'язових волокон, збільшення маси мітохондрій в гликолитических м'язових волокнах, гіпертрофії і дилятації миокардиоцитов лівого шлуночка, варіанти підготовки ендокринної та імунної систем в ході тренування.

Інноваційні технології були реалізовані в практиці підготовки бігунів, борців національних збірних з вільної боротьби , самбістів і дзюдоїстів, у відборі і тренуванні футболістів. В основу інноваційних спортивних технологій покладено методи виховання локальної м'язової витривалості, плани підготовки з практично повним виключенням з тренувальних навантажень вправ анаеробно - гліколітичної спрямованості. Акцент в планах фізичної підготовки зроблений на зростанні найбільш важливих в конкретному виді спорту м'язів при обліку резервів серцево - судинної системи. Дослідження різних варіантів тренувального процесу за допомогою комп'ютерного імітаційного моделювання показало, що оздоровчий ефект спостерігається тільки у випадку використання силових і швидкісно - силових вправ з обов'язковим досягненням стану стресу. У цьому випадку в кров виділяється багато стресових гормонів ( адреналін, норадреналін, анаболічні гормони, кортикостерон та ін) і при раціональному побудові інтервалів відпочинку між тренуваннями та адекватному харчуванні забезпечується самовідновлення спадкового апарату клітин, усунення пошкоджень у органелах клітин всіх тканин організму, особливо активних при виконанні фізичних вправ. Таке оновлення клітин ми називаємо оздоровчим ефектом. Подальші дослідження показали, що ні силові, ні швидкісно - силові вправи не можуть без шкоди для здоров'я виконувати особи першого і тим більше другої зрілого віку через високу ймовірність отримання травм та інфаркту. Тому була розроблена оздоровча система ІЗОТОН, основу якої складають локальні силові вправи зі стато - динамічним режимом роботи м'язів. Експериментальна перевірка розробленої системи оздоровчої фізичної культури показала високу ефективність управління масою жирової і м'язової тканин, зниження тиску крові в судинах, боротьби з астматичними явищами, розладами ендокринної системи.

Комп'ютерне моделювання показало, що крім стресових короткочасних тренувальних занять високим оздоровчим ефектом повинні володіти тривалі вправи дуже низьку ефективність. У цьому випадку концентрація гормонів у крові зростає у процесі виполненпія вправи і утримується тривалий час. Тому, якщо тренуватися щодня по кілька годин ( 4-8 год ), то відбувається значна гіпертрофія залоз ендокринної системи, а отже, зростає адаптаційний резерв. Якщо додати до цих вправ ІЗОТОН і обливання холодною водою з відра, рівень стресової реакції зросте до необхідного ступеня оздоровчого ефекту. Ця інноваційна технологія перевірялася на молодих людей в туристичних походах в гірській місцевості і призвела до зміни в кращу сторону показників крові (здоров'я ) і фізичної підготовленості в порівнянні з контрольними групами. Спортивна біомеханіка (наукові досягнення ). Біомеханіка рухів людини розвивалася по шляху вдосконалення методів їх реєстрації, визначення геометрії мас тіла людини.

« Оздоровча фізична культура » - похідна від узагальненого поняття «фізична культура». Оздоровча фізкультура використовує всі форми, засоби та методи фізкультури, які забезпечують зміцнення і збереження здоров'я, формують оптимальний фон для життєдіяльності людини. Завданням оздоровчої фізичної культури є загальне оздоровлення, підвищення опірності організму шкідливим впливам зовнішнього середовища, попередження захворювань і т.д. Заняття оздоровчою фізичною культурою не ставлять собі завдання досягнення яких - небудь спортивних результатів або лікування хвороб (як у ЛФК ) і доступні всім практично здоровим людям. У оздоровчої фізичної культури можна виділити як мінімум три аспекти: діяльнісний, предметно - ціннісний і результативний. Розглянемо основні терміни та поняття, які вживаються з прикметником фізкультурно - оздоровча фізкультурно - оздоровча технологія, фізкультурно - оздоровча діяльність, фізкультурно - оздоровча робота, фізкультурно - оздоровчі заходи, фізкультурно - оздоровча система. По суті, фізкультурно - оздоровча технологія - це спосіб реалізації діяльності, спрямованої на досягнення і підтримку фізичного благополуччя і на зниження ризику розвитку захворювань засобами фізичної культури і оздоровлення. Це основні правила використання спеціальних знань і умінь, способів організації і здійснення конкретних дій, необхідних для виконання фізкультурно –оздоровчої діяльності. Сьогодні фізкультурно - оздоровчі технології не є надбанням особистого досвіду рідкісних фахівців, а розробляються відповідно з досягненнями медичної науки. Будь фізкультурно - оздоровча технологія включає в себе постановку мети і завдань оздоровлення, і власне реалізацію фізкультурно - оздоровчої діяльності в тій чи іншій формі. Технологія включає в себе не тільки реалізацію оздоровчої програми , а й визначення рівня здоров'я, і тестування фізичної підготовленості, а також питання управління і адміністрування.

Таким чином, фізультурно - оздоровча технологія - це спосіб здійснення різноманітної фізкультурно - оздоровчої діяльності. Це та база, на якій будується так звана оздоровча індустрія і фізкультурно - оздоровча робота. Фізкультурно - оздоровчі технології можу здійснюватися по самих різних напрямках: шейпінг, аеробіка, фітнес, бодібілдинг, калланетик, Ізотон, стретчинг, а також біг, туризм, плавання як оздоровчі види спорту, та інші види діяльності, які використовуються в дозвільної діяльності.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методична розробка містить матеріали методичного І практичного характеру...
Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)№24 «Вогник» ім. В. О. Сухомлинського комбінованого типу

Методична розробка допоможе вчителям формувати природознавчі компетентності...
Проектно – дослідницька діяльність – основа розвитку творчих здібностей І способів стимулювання пізнавальної активності молодших...

Методична розробка уроку з української мови у 6 класі на тему «Культура...
Мета: Збагатити словник учнів діловою лексикою з метою успішного оволодіння ними діловою документацією, дати поняття про оголошення,...

Сценарій виховної години. 0 Висновки. 0 Література. 0 Самоаналіз....
Укладач : Свирида Наталія Борисівна –викладач економічних дисциплін, магістр, спеціаліст вищої категорії

В ідділ освіти виконкому тернівської районної у місті ради комунальний...
«Національно-патріотичне виховання дітей дошкільного віку засобами народознавства» (методичні рекомендації)/ 31 сторінка

Легенда 1
О. В. словник енциклопедія з предметів «технологія приготування напоїв І коктейлів та їх характеристика» та «організації обслуговування...

Методична розробка відкритого заняття лозова Тема: «Екологічна криза сучасності»
Девіз уроку: «Ми не успадкували Землю від своїх батьків. Ми її узяли у позику у своїх дітей». (слайд №2)

Методичні рекомендації моіппо «роль педагога в посиленні патріотичного...
Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить І ненавидить людина,...

Методична розробка уроку природознавства Тема: Порівнюємо природні
Обладнання: карта України, для групової роботи кросворди та частинки карти для складання, зашифровані назви міст, ілюстрації рослин...

Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у...
Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




b.ocvita.com.ua
Головна сторінка