Пошук по сайту

Біологія  лекції  Курсова робота  Рефераты  

Інструкція до практичного заняття №23 Тема: Фізіологія серцево судинної системи

Інструкція до практичного заняття №23 Тема: Фізіологія серцево судинної системи





Інструкція до практичного заняття №23

Тема: Фізіологія серцево – судинної системи. Дослідження регуляції судинного тонусу.

Актуальність теми: Повноцінне забезпечення органів і тканин кров'ю визначається не тільки серцевим викидом, а й тонусом судин, якими вона протікає. Пристосування кровообігу до вимог організму здійснюється завдяки тісному взаємозв'язку місцевих і центральних механізмів. Система регуляторних механізмів забезпечує певне співвідношення між роботою серця, просвітом і ємністю судинного русла та кількістю циркулюючої крові. Завдяки цим показникам підтримуються оптимальні умови кровопостачання органів і тканин відповідно до їх стану (спокою чи роботи).
Навчальні цілі: оволодіти графічно зображати ПД клітин водія ритму серця та пояснювати механізм його розвитку; -аналізувати структуру серцевого циклу, частоту серцевих скорочень, верхівковий поштовх, тони серця; -розпізнавати зубці на ЕКГ; - вимірювати артеріальний тиск, аналізувати та трактувати його величину; -зображати рефлекторну дугу регуляції системного кровообігу при різних фізіологічних станах організму; -вираховувати максимальну частоту скорочення серця при фізичному навантаженні.

Вміти: - Аналізувати зміну тонусу кровоносних судин під впливом механізмів регуляції (міогенних, нервових, гуморальних; місцевих та центральних).- Трактувати пристосувальне значення змін тонусу судин

під впливом механізмів регуляції. - Трактувати роль епітелію судин в регуляції їх тонусу. - Аналізувати вікові особливості механізмів регуляції тонусу судин. - Пояснювати значення змін тонусу судин під впливом механізмів регуляції при різних пристосувальних реакціях організму. Трактувати зміни тонусу судин під впливом механізмів регуляції (міогенних, нервових, гуморальних; місцевих та центральних).- Трактувати зміни регульованих параметрів системи кровообігу під впливом механізмів регуляції.- Пояснювати зміни регульованих параметрів системи кровообігу при різних пристосувальних реакціях організму (ортостатична проба, фізичне навантаження).- Оцінити стан механізмів регуляції системи кровообігу на підставі результатів зміни регульованих параметрів системи кровообігу при ортостазі, дозованому фізичному навантаженні
Робота 1. Дослідження капілярного кровотоку в шкірі людини

Капіляри належать до важливих фрагментів судинної системи. За їх станом можна дати оцінку всій серцево-судинній системі і обміну речовин між кров'ю і тканинами. Через їх стінки, які складаються лише з одного шару клітин ендотелію, відбувається дифузія поживних речовин, газів із крові в тканини та із тканин у судини. Загальна кількість капілярів досягає кількох мільярдів. Сума поперечних перерізів усіх капілярів у 600-800 разів більша від суми перерізу аорти. Швидкість кровотоку в них настільки ж менша, ніж у аорті, де вона становить 0,3-0,5 мм/с. Довжина кожного капіляра дорівнює 0,3-0,7 мм, діаметр - 7-8 мкм.

Розрізняють два види капілярів. Одні з них утворюють коротенький шлях між артеріолами і венулами (магістральні капіляри), другі є гілками, що йдуть від перших. Вони відходять від артеріального кінця одного капіляра і впадають у венозний кінець другого. Ці гілки утворюють капілярну мережу. Об'ємна і лінійна швидкість кровотоку в магістральних капілярах більша, ніж у їх гілках.

Мета роботи: дослідити кровотік у капілярах людини; простежити вплив кров'яного тиску на капілярний кровообіг.

Для роботи потрібні: освітлювальна лампа, імерсійне масло, піпетка, бінокулярна лупа.

Хід роботи. Власну руку чи руку пацієнта кладуть на стіл долонею вниз. Освітлювальну лампу з тепловим фільтром розташовують так, щоб пучок світла був сфокусований на шкірі нігтьового валика. На ніготь наносять краплю імерсійного масла. Фокусують бінокулярну лупу (зб. 20) на петлях капіляра.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Для спостереження виберіть одну петлю. Зверніть увагу на її діаметр, а також на те, чи повністю в ній перекривається кровотік, чи можна розрізнити окремі еритроцити і як вони переміщаються? Надягніть на передпліччя манжетку тонометра і підвищіть у ній тиск до 50 мм рт. ст. (6,7 кПа), щоб перетиснути вени. Опишіть своє спостереження. Після цього знизьте тиск до 0, а через 1-2 хв. підвищіть його до 150 мм рт. ст. (20 кПа). Опишіть зміни і зафіксуйте, через який час вони виникають. Знизьте тиск до 0 і зніміть манжетку.

У висновках обґрунтуйте вплив підвищення і зниження кров'яного тиску на капілярний кровотік.

Робота 2. Дослідження нервової і гуморальної регуляції тонусу судин жаби

Нервово-гуморальна регуляція тонусу судин сприяє повноцінному забезпеченню органів і тканин кров'ю, активізує перебіг метаболічних процесів у організмі.

Мета роботи: з'ясувати значення симпатичної та парасимпатичної нервової системи і гуморальних чинників (адреналіну і ацетилхоліну) для кровообігу в судинах плавальної перетинки жаби.

Для роботи потрібні: жаба, набір інструментів для препарування, мікроскоп, електростимулятор з електродами, розчини адреналіну (1:1000) і ацетилхоліну (1:100 000); операційний столик, булавки, нитки, розчин Рінгера.

Хід роботи. Жабу знерухомлюють. На задній поверхні стегна треба розітнути шкіру, відпрепарувати сідничний нерв і взяти його на лігатуру. Жабу кладуть на операційний столик. Над отвором у столику розтягують плавальну перетинку задньої кінцівки і фіксують її булавками. Під мікроскопом розглядають кровообіг у судинах перетинки. Після цього перерізують сідничний нерв і спостерігають, як розширюються судини 1 сповільнюється тік крові у них. Потім під периферичний кінець нерва, взятого на лігатуру, підводять електроди і наносять подразнення. Через

25-35 с відзначають прискорення кровотоку. Після закінчення подразнення (через 45-60 с) швидкість руху крові відновлюється.

Через 5 хв після цього дослідження під мікроскопом розглядають, зміниться кровообіг у судинах перетинки при нанесенні на неї краплі} адреналіну (1:1000). Адреналін відмивають розчином Рінгера і на перетинку наносять розчин ацетилхоліну (1:100 000). Дослід повторюють.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Слід пам'ятати, що сідничний нерв є змішаним, до складу якого входять судинорозширювальні, так і судинозвужувальні нервові волокна. Судинозвужуючі впливи, які визначають тонус судин, домінують над судинорозширюючими. Тому після перерізування нерва (десимпатизації) судини розширюються. Подразнення електричним струмом нерва призводить до збудження симпатичних нервових волокон та звуження судин. Адреналін близький за механізмом дії до медіатора норадреналіну тому він зумовлює звуження судин, ацетилхолін - медіатор парасимпатичної нервової системи, тому він спричинює їх розширення. Ефекти, описати у протоколі.

У висновках обгрунтуйте роль нейрогуморальних механізмів у регуляції судинного тонусу.

Робота 3. Дослідження впливу м'язової роботи на кровообіг

Система кровообігу є провідною ланкою у складній системі транспорт}-' кисню із зовнішнього середовища до функціонуючих м'язів.

Організм людини досить довго може виконувати фізичне навантаження завдяки підвищенню функції системи кровообігу. Збільшення хвилинного об'єму крові, що забезпечує підвищені енергетичні витрати під час труд0вої діяльності, стає можливим лише за узгодженої перебудови роботи серця і судин.

Мета роботи: дослідити реакцію системи кровообігу на перерозподіл крові під час фізичного навантаження.

Для роботи потрібні: сфігмотонометр, секундомір, велоергометр. Дослідження проводять на людині.

Хід роботи. Перед початком дослідження пацієнт повинен спокійно посидіти на велоергометрі 3-5 хв. Після цього один із дослідників вимірює йому систолічний і діастолічний тиск, другий - визначає частоту пульсу протягом 10 с, третій - заносить результати у протокол. Вимірювання проводять тричі і як остаточний результат беруть середню величину. На велоергометрі задають певне навантаження, і пацієнт виконує роботу протягом 30 с. Під кінець роботи, а також через 1, 2, 3, 5 хв. після неї у нього вимірюють кров'яний тиск і частоту пульсу. Дослідження проводять у двох людей: добре тренованого спортсмена і такого, що не займається спортом.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи. Результати занести у протокол. Провести аналіз зміни показників системи кровообігу під час навантаження. У протоколі намалювати схеми дуг рефлексів, які брали участь у регуляції гемодинаміки.

У висновках пояснити механізми регуляції кровообігу під час навантаження.
Робота 4. Дослідження впливу зміни положення тіла на кровообіг

Ортостатична проба дозволяє дати оцінку функціональному стану системи кровообігу, тому вона широко застосовується у клінічній практиці.

Мета роботи: дослідити реакцію серцево-судинної системи на перерозподіл крові при зміні положення тіла.

Для роботи потрібні: сфігмотонометр, секундомір.

Хід роботи. Перед початком дослідження пацієнт має полежати на спині протягом 5-6 хв. Після цього тричі вимірюють тиск і підраховують пульс. На прохання обстежуваний встає і стоїть протягом 10 хв. Відразу після вставання у нього вимірюють кров'яний тиск і частоту пульсу. Виміри повторюють щохвилини. Через 10 хв. пацієнт знову лягає і у нього протягом 5-6 хв. продовжують вимірювати тиск і частоту пульсу.

Рекомендації щодо оформлення результатів роботи.

Результати записати у протокол, побудувати графік зміни частоти пульсу і кров'яного тиску. Проаналізувати отримані дані, намалювати схеми дуг рефлексів, які брали участь у регуляції гемодинаміки

У висновках пояснити механізми зміни кровообігу при ортостатичній пробі.
Судинно-руховий (вазомоторний)центр(СРЦ) локалізований в довгастому мозку,знаходиться в стані тонічної активності, тобто в стані постійного збудження. Він складається з пресорної й депресорної зони. Виконує дві функції: тонічну-забезпечує судинний тонус і рефлекторну- за допомогою рефлексів підтримує АТ на сталому рівні. Усунення його впливу викликає розширення судин і падіння АТ. Під тонусом(судин) будь-якого органа, тканини або клітки розуміють стан довгостроково підтримуваного збудження, що виражається специфічною для цього утворення діяльністю, без розвитку стомлення. Судинний тонус створюється у своїй основі периферичними механізмами, а нервові імпульси коригують його, забезпечуючи перерозподіл крові між різними судинними областями.

Рефлекторна регуляція судинного тонусу: як відмічалось артерії і артеріоли знаходяться в стані звуження, яка визначається тонічною активністю судинно-рухового центру. Тонус СРЦ залежить від аферентних сигналів , які приходять від периферичних рецепторів (тіла, впливу гуморальних подразників, які діють на центр). Судинні рефлекси поділяються: на власні і поєднані(спряжені). Власні викликаються сигналами від рецепторів самих судин (дуга аорти, розгалуження сонної артерії на внутрішню і зовнішню) - судинні рефлексогенні зони. Рецептори дуги аорти являються закінченнями центрострімких волокон нерва – депресора. Його подразнення- падіння АТ за рахунок рефлекторного підвищення тонусу ядер блукаючого нерву і рефл. зниження тонусу судинно-звужуючого центру, в результаті серцева діяльність гальмується, а судини внутрішніх органів розширяються. У рефлексогенній зоні каротидного синусу є рецептори від яких ідуть центробіжні нервові волокна, утворюючи синокаротидний нерв (підвищення тиску в синусі—падіння системного АТ ч/з пониження тонусу судиннозвужуючого центру і підвищення тонусу ядер блукаючого нерву. Рецептори судинних рефлексогенних зон збуджуються при підвищенні тиску крові в судинах.Ч/з це їх називають пресрецепторами або барорецепторами. Перерізування синокаротидних і аортальних нервів з обох сторін виникає гіпертензія. Зниження АТ при зниженні ОЦК, ослабленні діяльності серця→вплив депресорних і синокаротидних нервів на АТ послабляється, судини звужуються, АТ нормалізується(регуляція АТ за принципом «негативного зворотного зв'язку», регуляція на «виході». Рефлекторна регуляція за рахунок хеморецепторів чутливих до зміни хімічного складу крові(чутливі до СО2,нікотину, ціанидів). Збудження передається по центробіжним нервам до судинно-рухового центру→підвищення його тонусу→судини звужуються і АТ підвищується; одночасно збуджується дихальний центр, таким чином, збудження хеморецепторів аорти і сонної артерії викликає пресорні рефлекси, а подразнення механорецепторів –депресорні рефлекси.

Власні рефлексииникають під час подразнення рецепторів , розміщених у самій ССС, рефлекси з головних рефлексогенних зон вони є стабілізуючими - підтримують АТ, забезпечують нормальну роботу серця.

Рефлекс із дуги аорти(Ціона-Людвіга)- рецептивне поле стінка дуги аорти де розміщені механорецептори, що подразнюються розтягненням стінки аорти при підвищенні АТ. Імпульси від барорецепторів по аферентних волокнах депресорного нерву йдуть до судинно-рухового центру довгастого мозку й ч/з зону L зумовлюють його гальмування. Внаслідок зменшується частота імпульсів що йде по симпатичних нервах до кровоносних судин, судини розширюються, АТ знижується.

Рефлекс синокаотидний-рефлексогенна зона розміщена в ділянці роздвоєння (біфуркації) зальних сонних артерій - каротидний синус(сонна пазуха). Сигнали від неї (баро і хеморецепторів) ч/з гілку язикоглоткового(ІХ пари ЧМН) нерву надходять до судинно-рухового центру. Зниження тиску в синокаротидній зоні викликає підвищення системного артеріального тиску, частішання серцевого ритму, збільшення загального периферичного опору судин, роботи серця й венозного повернення крові до серця. Хвилинний і систолічний об'єм крові можуть мінятися при цьому неоднозначно. Підвищення тиску в синокаротидній зоні викликає зниження системного артеріального тиску, уповільнення частоти серцевих скорочень, зниження загального судинного опору й венозного повернення, зменшення роботи серця. Зміни серцевого викиду при цьому виражені, але неоднозначні по спрямованості.

Спряжені рефлекси дестабілізують систему кровообігу спричиняють перерозподіл між різними органами зумовлюють зміни АТ у відповідь на подразнення механо- та хеморецепторів, розміщених за межами ССС(внутрішні органи, скелетні м'язи, шкіра). Так, розтягування балончиком шлунка, чи кишок, сечового міхура, подразнення афернтних нервів від шкіри чи скелетних м'язів зумовлює підвищення або зниження АТ.

Рефлекси з хеморецепторів головних рефлексогенних зон (сонні та аортальні тільця в них скупчена велика кількість хеморецепторних нервових закінчень, які подразнюються змінами хімічного складу крові (гіпоксія-↓О2, гіперкапнія-↑СО2, ацидоз-↓РН) сигнали надходять до дихального й судинно-рухового центру , призводячи до посилення вентиляції легень і підвищення АТ в малому колі кровообігу, всі інші судини вазодилятація(розширення).
Гуморальні впливи на судини. Судинно-звужуючіадреналін(А) та норадреналін(Н)+ вазопресин(В) . А і Н. звужують судини шкіри, органів черевної порожнини і легень, а В. діє переважно на артеріоли і капіляри. Серотонін(5- гідроксітриптамін)продукується слизовою кишечнику, при розпаді кров'яних пластинок -тромбоцитів—судинозвужуючий ефект. У нирках утворюється ренін(протеолітичний фермент), який розчеплює ангіотензіноген і перетворює його в ангіотензин, останній під впливом дипептидкарбоксипептідази перетворюється в ангіотензин-ІІ(А-ІІ)-активну судиннозвужуючу субстанцію. А-ІІ стимулює вихід із кори наднирників альдостерону(має пресорний ефект). А-ІІ швидко руйнується в капілярах ангіотензиназою. Ренін надмірно утворюється при зниженні АТ. Судинно-розширюючі речовини: медулін-, простагландин подукуються у нирках, брадикинін-судинно-розширюючий поліпептид; ацетилхолін, утворюється в закінченнях парасимпатичних нервів і симпатичних вазодилятаторів; гістамін-утвор. у стінці шлунка й кишечнику, шкірі, скелетних м'язах. Гістамін розширює судини й збільшує кровонаповнення капілярів особливо черевної порожнини(зниження тиску й порушення кровообігу як при великій крововтраті, супроводжується порушенням ЦНС; вуглекислота - розширює судини мозку, кишечнику, скелетної мускулатури;

молочна й піровиноградна кислоти - роблять місцевий вазодилятаторний ефект.
Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття

Теоретичні питання

1. Базальний тонус судин і його роль у гемодинаміці.

2. Місцеві механізми регуляції тонусу судин.

3. Центральні механізми регуляції судинного тонусу. Судинорухові нерви.

4. Тонус артеріол і вен, їх роль у гемодинаміці.

5. Регуляція регіонарного кровообігу.

6. Гемодинамічний центр, його структура, пресорні і депресорні рефлекси (власні і поєднані).

7. Механізми гуморальної регуляції кровообігу.

8. Аналіз периферичних і центральних компонентів системи саморегуляції кров'яного тиску.

9. Регуляція кровообігу під час м'язової діяльності, при інших пристосувальних реакціях організму.


Список літератури

Нормальна фізіологія / За ред. В. І. Філімонова. - К.:Медицина, 2011. - С.270 -279. Фізіологія людини. Вільям Ф. Ганонг. Переклад з англ. - Львів: БаК, 2002. - С.. 545-559.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Інструкція до практичного заняття №15 Тема: Фізіологія центральних...
Актуальність теми: Регуляція вісцеральних функцій організму здійснюється за рахунок діяльності не тільки автономної нервової системи,...

Інструкція до проведення практичного заняття Тема: «Хвороби ендокринної системи.»
Матеріальне оснащення: одноразові шприці, гумові рукавички, ватні кульки,пінцети, металеві лотки, ножиці, фартушки, інсулін, глюкотести,...

Інструкція до практичного заняття №30 Тема: Обмін речовин І енергії. Терморегуляція
Тема: Обмін речовин І енергії. Терморегуляція. Дослідження температури тіла людини та її регуляція

Інструкція до практичного заняття №29 Тема: Обмін речовин І енергії. Терморегуляція
Тема: Обмін речовин І енергії. Терморегуляція. Енергетичний обмін та методи його дослідження

Заняття
Тема заняття: Характеристика царства Гриби. Обережно гриби. Фенологічні спостереження

Лекція 6 Фізіологія ендокринної системи
Наука,що вивчає розвиток, будову І функцію залоз, що виробляють гормони, а також механізм їх синтезу, вплив на організм,називається...

Заняття
Мета заняття : познайомити дітей з плодовими культурами, видами плодових культур

План-конспект практичного заняття з історії України в 5 класі «Які...
Дослідити історичні назви об’єктів рідного села,поповнити знання учнів про його історію. Удосконалювати навички роботи з історичною...

Тема Індивідуальні завдання
П-к Е. А. Вороб’йова «Анатомія І фізіологія» М. М. 1987 стор. 141-142. стор. 72-74

Тема уроку
Очікувані результати: учні називають органи та функції сечовидільної системи; розпізнають органи сечовидільної системи на малюнках;...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації




b.ocvita.com.ua
Головна сторінка